- жартівник
- -а́, ч.Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
жартівник
Смотреть что такое "жартівник" в других словарях:
жартівник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
жартівник — (той, хто полюбляє жартувати), жартун, веселун, кумедник, дотепник, перебендя, сміхун, сміхотун, сміхотворець, скалозуб; пустун (у вчинках) Пор. дотепник, насмішник … Словник синонімів української мови
жартівниця — і. Жін. до жартівник … Український тлумачний словник
жартівливо — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
гарцівник — а/, ч. 1) Той, хто гарцює на коні. 2) діал. Жартівник, пустун. || Танцюрист … Український тлумачний словник
фігляр — жартівник … Лемківський Словничок
фигляр — жартівник, дотепник … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
фацеціоніст — Фацеціоніст: анекдотист [18] жартівник, оповідач анекдотів або гумористичних оповідань [IV] жартівник, оповідач анекдотів [III] жартівник, оповідач веселих пригод, анекдотів [II] оповідач анекдотів [36] фацеціоніст: шутникъ [ІФ,1890] … Толковый украинский словарь
фігляр — ляра, ч. Ол. Той, хто любить жартувати, витівник, жартівник … Словник лемківскої говірки
жартун — а/, ч. Те саме, що жартівник … Український тлумачний словник
